ківшик

КІ́ВШИК, а, ч.

Зменш. до ківш 1, 2.

Сивушки зараз ковтонули [троянці] По ківшику – і не здригнули, І докосились до потрав (І. Котляревський);

Увагу його привернув чудовий російський ківшик, вразивши невиданим оригінальним візерунком і формою (О. Ільченко);

Многогрішний зачерпнув у ківшик крижаної води (В. Малик);

Мені тепер потрібно дуже мало. Миска юшки, окраєць хліба, ківшик джерельної води (Ю. Мушкетик);

* Образно. Тимко лив їй воду в рожеві ківшики долонь (Григір Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. ківшик — кі́вшик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ківшик — -а, ч. Зменш. до ківш 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ківшик — КІ́ВШИК, а, ч. Зменш. до ківш 1, 2. Сивушки зараз ковтонули [троянці] По ківшику— і не здригнули, І докосились до потрав (Котл., І, 1952, 167); Увагу його привернув чудовий російський ківшик, вразивши невиданим оригінальним візерунком і формою (Ільч., Серце жде, 1939, 427).  Словник української мови в 11 томах
4. ківшик — Ківш, ковша м. 1) Совокъ для насыпки зернового хлѣба, муки и пр. 2) Плата мельнику мукою за помолъ. Ковша брати. 3) Ковшъ, сосудъ съ рукоятью для черпанья и питья жидкостей.  Словник української мови Грінченка