ківшовий

КІВШОВИ́Й, а́, е́, КІВШЕ́ВИЙ, а, е.

Прикм. до ківш.

* У порівн. Неначе криця ківшова, кипіла зала гомоном (М. Упеник);

// Оснащений ківшем.

Ківшова драга;

Ківшевий екскаватор;

// у знач. ім. ківшови́й, во́го, ч. Робітник, який обслуговує ківші (у 2 знач.).

Ківшовий гарячого чавуну;

// Стос. до ківша (у 4 знач.).

Джерелом із доходів кролевецької ратуші станом на 1723 р. був зокрема ківшовий збір під час торгів (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. ківшовий — ківшови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ківшовий — -а, -е, ківшевий, -а, -е. Прикм. до ківш. || Оснащений ківшем. Ківшевий екскаватор. || у знач. ім. ківшовий, -вого, ч. Робітник, який працює при ківшах (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ківшовий — КІВШОВИ́Й, а́, е́, КІВШЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до ківш. Неначе криця ківшова, кипіла зала гомоном, коли з трибуни Кошова серця торкнула спомином (Уп., Вітчизна миру, 1951, 43); // Оснащений ківшем. Ківшевий екскаватор; // у знач. ім. ківшови́й, во́го, ч. Робітник, який працює при ківшах (у 2 знач.).  Словник української мови в 11 томах