ківшовий
КІВШОВИ́Й, а́, е́, КІВШЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до ківш.
Неначе криця ківшова, кипіла зала гомоном, коли з трибуни Кошова серця торкнула спомином (Уп., Вітчизна миру, 1951, 43);
// Оснащений ківшем.
Ківшевий екскаватор;
// у знач. ім. ківшови́й, во́го, ч. Робітник, який працює при ківшах (у 2 знач.).
Словник української мови (СУМ-11)