ківшик

КІ́ВШИК, а, ч. Зменш. до ківш 1, 2.

Сивушки зараз ковтонули [троянці] По ківшику— і не здригнули, І докосились до потрав (Котл., І, 1952, 167);

Увагу його привернув чудовий російський ківшик, вразивши невиданим оригінальним візерунком і формою (Ільч., Серце жде, 1939, 427).

Значення в інших словниках

1. ківшик — кі́вшик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ківшик — -а, ч. Зменш. до ківш 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ківшик — КІ́ВШИК, а, ч. Зменш. до ківш 1, 2. Сивушки зараз ковтонули [троянці] По ківшику – і не здригнули, І докосились до потрав (І. Котляревський); Увагу його привернув чудовий російський ківшик, вразивши невиданим оригінальним візерунком і формою (О.  Словник української мови у 20 томах
4. ківшик — Ківш, ковша м. 1) Совокъ для насыпки зернового хлѣба, муки и пр. 2) Плата мельнику мукою за помолъ. Ковша брати. 3) Ковшъ, сосудъ съ рукоятью для черпанья и питья жидкостей.  Словник української мови Грінченка