кійло

Кійло, -ла

с. Ковыль, Stippa pennata. О. 1862. V. Кух. 38. Ой по горі, по горі, там Грицюхно ходить, там біле кійло косить та коню свойму носить. Грин. III. 462.

Значення в інших словниках

1. кійло — кі́йло́ іменник середнього роду ковила діал.  Орфографічний словник української мови
2. кійло — -а, с., діал. Ковила.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кійло — КІ́ЙЛО, а, с., розм. Ковила. Часом і межи кропивою росте кійло (приказка); Лиш виб'є прузлик дріж тонку у кійло волосінне – на самовпевненім ціпку проб'ється брость осіння (П. Мовчан); * У порівн. Погляд був соколиний, а ус такий, що вітер маяв їм [ним], як кійлом (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
4. кійло — КОВИЛА́ (трав'яниста степова рослина з вузькими листками), КОВИ́Л діал., КІ́ЙЛО діал.; ТИ́РСА (волосиста). Вперше відкривається тут Марисі флора степова, натрапиш тут навіть на кущик тирси-ковили, що про неї раніше Марися тільки читала (О.  Словник синонімів української мови
5. кійло — КІ́ЙЛО, а, с., діал. Ковила. Часом і межи кропивою росте кійло (Номис, 1864, № 9307); *У порівн. Погляд був соколиний, а ус такий, що вітер маяв їм [ним] як кійлом (Вовчок, Вибр., 1937, 233).  Словник української мови в 11 томах