кійло
КІ́ЙЛО, а, с., діал. Ковила.
Часом і межи кропивою росте кійло (Номис, 1864, № 9307);
*У порівн. Погляд був соколиний, а ус такий, що вітер маяв їм [ним] як кійлом (Вовчок, Вибр., 1937, 233).
Словник української мови (СУМ-11)КІ́ЙЛО, а, с., діал. Ковила.
Часом і межи кропивою росте кійло (Номис, 1864, № 9307);
*У порівн. Погляд був соколиний, а ус такий, що вітер маяв їм [ним] як кійлом (Вовчок, Вибр., 1937, 233).
Словник української мови (СУМ-11)