кіл

КІЛ, кола́, ч. Те саме, що кіло́к.

Там білий домичок стоїть. Наокруга [навкруги] густенький пліт І на колах горшки новенькі (Рудан., Тв., 1956, 78);

Остап опиравсь бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки (Коцюб., І, 1955, 355).

◊ Коло́м стоя́ти (ста́ти) в го́рлі — те саме, що Кілко́м стоя́ти (ста́ти) в го́рлі ( див. кіло́к); Ні кола́, ні (ані́) двора́ в кого — хтось зовсім нічого не має.

У його ні кола, ні двора, а в мене — он город пан подарував (Мирний, IV, 1955, 164);

В друга — ненька старенька, В нього жінка молоденька, А що в мене молодого,— ні кола, ані двора (Мал., Запов. джерело, 1959, 89);

Саджа́ти (посади́ти, садови́ти і т. ін.) на кіл кого, заст.— те саме, що Саджа́ти (посади́ти) на па́лю ( див. па́ля).

Поїхали визволяти Катриного брата. Один утопився у Дніпровім гирлі. Другого в Козлові на кіл посадили (Шевч., II, 1953, 130);

Хоч кіл на голові́ теши́ див. голова́.

Значення в інших словниках

1. кіл — кіл іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кіл — Паля, гострокіл; жердина, тичка; З.П.. дрючок, дрюк, бук, КИЙ, патик, дрючина; КІЛОК, коляка, зб. кілля.  Словник синонімів Караванського
3. кіл — див. палиця  Словник синонімів Вусика
4. кіл — Кил — kil — Kil, Walkerde, Benthonitton — гірська порода, різновид вибільних глин. Складається переважно з монтморилоніту. Колір зеленувато- та світло-жовтий. Родовища кілу є в Криму. Від турецького kil — глина.  Гірничий енциклопедичний словник
5. кіл — I кола, ч. Те саме, що кілок. Ні кола, ні (ані) двора в кого — хтось зовсім нічого не має. II -у, ч. Гірська порода, різновид відбілюючих глин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. кіл — КІЛ, кола́, ч. Те саме, що кіло́к. Там білий домичок стоїть. Наокруга [навкруги] густенький пліт І на колах горшки новенькі (С. Руданський); Остап опиравсь бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах
7. кіл — кіл: ◊ хоч кіл на голові теши́ → голова  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. кіл — А, ч., комп. 1 Кілобайт (1024 байти). Та там мізер: якихось 30 кіл тексту.  Словник сучасного українського сленгу
9. кіл — (від тур. kil – глина) назва вибілюючих глин у Криму. Колір зелено-жовтий, світло-жовтий. Застосовують для очищення нафтопродуктів і жирів.  Словник іншомовних слів Мельничука
10. кіл — вбива́ти / вби́ти оси́ковий кіло́к (кіл) у моги́лу кого, чого. Покінчити з ким-, чим-небудь. Є в О. Підсухи поема “Похорон бюрократа”... Закінчується вона народним гулянням після такого довгожданого похорону.  Фразеологічний словник української мови
11. кіл — КІЛО́К (груба палиця, жердина, загострена з одного або двох кінців), КІЛ, ПА́КІЛ діал., КО́ЛИК діал.; ПА́ЛЯ (перев. загострена вгорі жердина, яку в давнину використовували для виконання смертної кари); ТИНИ́НА розм.  Словник синонімів української мови
12. кіл — Кіл, кола́, -лові; коли́, -лі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. кіл — Кіл, кола м. Колъ. Дурному хоч кіл на голові теши. Ном. № 6185. Св. Микола не поставить кола. Ном. № 453.  Словник української мови Грінченка