кілечко
КІЛЕ́ЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до кільце́ 1, 2.
Він витяг з кишені френча низку ключів на блискучому металевому кілечку (Загреб., Європа 45, 1959, 82);
З його товстої, вдоволено одвислої губи самі по собі спливали рівні шовкові кілечка диму (Баш, Вибр., 1948, 137).
Словник української мови (СУМ-11)