Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
кілечко —
кіле́чко іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
кілечко —
КІЛЕ́ЧКО, розм. КОЛЕ́ЧКО, а, с. 1. Зменш.-пестл. до кільце́ 1, 2, 4. Його погляд упав на щілину замка. З неї стирчало залізне кілечко (М.
Словник української мови у 20 томах
кілечко —
КІЛЕ́ЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до кільце́ 1, 2. Він витяг з кишені френча низку ключів на блискучому металевому кілечку (Загреб., Європа 45, 1959, 82); З його товстої, вдоволено одвислої губи самі по собі спливали рівні шовкові кілечка диму (Баш, Вибр., 1948, 137).
Словник української мови в 11 томах