кілок
Кіло́к, -лка
м.
1) Колышекъ.
2) Колъ въ плетнѣ. На перелазі, вхопившись руками за два кілки, з'явилась, як з землі виросла, Ганна. Левиц. І. 26.
2) Деревянный гвоздь. Гива тим червива, що кілками з неї Христа мучили. Ном. № 315.
4) Вѣшалка въ видѣ колышка, вбиваемаго въ стѣну. До півдня буде вбіратись та начіпляє на себе всього... як на кілок у коморі. МВ. І. 28.
5) Въ дверяхъ крестьянскихъ построекъ: ручка въ видѣ колышка, за которую берутся при отворяніи дверей. Kolb. І. 57.
6) Колышекъ, вкладываемый у запора вмѣсто замка. Пивниця на колку. Ном. № 1259.
7) = заніз (у ярмі). Kolb. І. 67.
8) Одинъ изъ двухъ деревянныхъ шиповъ, которыми прикрѣпленъ къ оси задній насад крестьянской повозки. Рудч. Чп. 249. ум. кіло́чок.
Словник української мови Грінченка