лабатий —
Лаба́тий: — лапатий [IV] — той, що має великі ноги або руки; лапатий; клишоногий [I] — цибатий [6]
Словник з творів Івана Франка
лабатий —
лаба́тий прикметник діал.
Орфографічний словник української мови
лабатий —
-а, -е, діал. Лапатий (у 1, 3 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
лабатий —
ЛАБА́ТИЙ, а, е, діал. Лапатий. Зелений дикий виноград коло мого вікна розлізеться лабатим листям по стіні... (О. Кобилянська); Ось з-поза церкви Святого Іллі висунулося щось велике, грубе, лабате, як ведмідь (Б. Лепкий); // діал., зневажл.
Словник української мови у 20 томах
лабатий —
лаба́тий вул. 1. який має великі руки і ноги (ср, ст)||лабаюватий (лабуватий) 2. незґрабний (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
лабатий —
ЛАПА́ТИЙ (з великими лапами), ЛАПА́СТИЙ, ЛАПЧА́СТИЙ, ЛАБА́ТИЙ діал. — Ведмедя оце бачив, — сказав він, — здоровенний, лапатий (А. Шиян); Гаркуша міцно потер лапастою долонею буре чоло (І. Рябокляч); — Ну, ..є там що в ямі? — А дідько є лабатий (І.
Словник синонімів української мови
лабатий —
Лаба́тий, -та, -те
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
лабатий —
ЛАБА́ТИЙ, а, е, діал. Лапатий (у 1, 3 знач.). — Є там що в ямі? — А дідько є лабатий! Заморока та й годі (Фр., IV, 1950, 16); Зелений дикий виноград коло мого вікна розлізеться лабатим листям по стіні… (Коб., III, 1956, 269).
Словник української мови в 11 томах