лабатий
ЛАБА́ТИЙ, а, е, діал.
Лапатий.
Зелений дикий виноград коло мого вікна розлізеться лабатим листям по стіні... (О. Кобилянська);
Ось з-поза церкви Святого Іллі висунулося щось велике, грубе, лабате, як ведмідь (Б. Лепкий);
// діал., зневажл. Незграбний, клишоногий.
– Є там що в ямі? – А дідько є лабатий! Заморока та й годі (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)