лабуз

Лабуз, -зу

м.

1) Стебли сорной травы. Желех.

2) Листки, покрывающіе початки кукурузы. Желех.

Значення в інших словниках

1. лабуз — лабу́з іменник чоловічого роду бур'ян діал.  Орфографічний словник української мови
2. лабуз — див. стебло  Словник синонімів Вусика
3. лабуз — -у, ч., діал. Бур'ян.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лабуз — ЛАБУ́З, у, ч., діал. 1. Бур'ян. Стара, дуплява грушка широко розкладала довге листя, а до неї тулилися купи розвіяного вітром лабузу (Н. Кобринська). 2. Зрізане та висушене бадилля кукурудзи без качанів.  Словник української мови у 20 томах
5. лабуз — БУР'Я́Н, ПЛЕ́ВЕЛИ мн., книжн., заст., ХО́ПТА діал., ЛА́БУЗ діал., ЛАБУЗИ́ННЯ діал. А може, бур'ян не розрісся, може, ще можна виполоть хопту (М. Коцюбинський); Жовтаве суцільне поле льону міцно трималося, заглушувало непрохану зелень плевел (І. Ле).  Словник синонімів української мови
6. лабуз — ЛАБУ́З, у, ч., діал. Бур’ян. Стара, дуплява грушка широко розкладала довге листя, а до неї тулилися купи розвіяного вітром лабузу (Кобр., Вибр., 1954, 166).  Словник української мови в 11 томах