лабуз

ЛАБУ́З, у, ч., діал.

1. Бур'ян.

Стара, дуплява грушка широко розкладала довге листя, а до неї тулилися купи розвіяного вітром лабузу (Н. Кобринська).

2. Зрізане та висушене бадилля кукурудзи без качанів.

Їмость побачила нивки з обмоклими, обслизлими кукурудзами. Вони поспускали додолу зів'яле листя та й виставили голий лабуз, ніби просушували своє жовте тіло, познімавши одежу (Л. Мартович).

Значення в інших словниках

1. лабуз — лабу́з іменник чоловічого роду бур'ян діал.  Орфографічний словник української мови
2. лабуз — див. стебло  Словник синонімів Вусика
3. лабуз — -у, ч., діал. Бур'ян.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лабуз — БУР'Я́Н, ПЛЕ́ВЕЛИ мн., книжн., заст., ХО́ПТА діал., ЛА́БУЗ діал., ЛАБУЗИ́ННЯ діал. А може, бур'ян не розрісся, може, ще можна виполоть хопту (М. Коцюбинський); Жовтаве суцільне поле льону міцно трималося, заглушувало непрохану зелень плевел (І. Ле).  Словник синонімів української мови
5. лабуз — ЛАБУ́З, у, ч., діал. Бур’ян. Стара, дуплява грушка широко розкладала довге листя, а до неї тулилися купи розвіяного вітром лабузу (Кобр., Вибр., 1954, 166).  Словник української мови в 11 томах
6. лабуз — Лабуз, -зу м. 1) Стебли сорной травы. Желех. 2) Листки, покрывающіе початки кукурузы. Желех.  Словник української мови Грінченка