легенький

Легки́й, -а́, -е́

Легкій, легковѣсный; нетрудный. Нехай йому земля легка (о покойникѣ). Ном. № 351. Хліб глевкий, на зуби легкий. Ном. № 12288. Іде вовк та й думає: «Який я дурень єсть! Чи я пан, чи що, шо ще захотів легкого хліба»? Рудч. Ск. І. 7. ум. леге́нький, леге́сенький. Легеньке суденечко, срібне веселечко. Чуб. V. 976. Над широкими сіножатями, над зеленими ярами повстав легесенький туман. Левиц. І.

Значення в інших словниках

1. легенький — леге́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. легенький — див. легкий  Словник синонімів Вусика
3. легенький — [леиген'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
4. легенький — -а, -е. Зменш.-пестл. до легкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. легенький — ЛЕГЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до легки́й. Легенькі суденця нахилялися під вітром (В. Собко); – Що снідати?! Я глибокодумно замислююсь. – О, справді, щось зовсім легеньке! Насамперед, чорної кави (В.  Словник української мови у 20 томах
6. легенький — Леге́нький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. легенький — ЛЕГЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до легки́й. Легенькі суденця нахилялися під вітром (Собко, Шлях.., 1948, 8); Батько, зодягнений в легеньке демісезонне пальто, стояв осторонь (Руд.  Словник української мови в 11 томах