легенький
ЛЕГЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до легки́й.
Легенькі суденця нахилялися під вітром (Собко, Шлях.., 1948, 8);
Батько, зодягнений в легеньке демісезонне пальто, стояв осторонь (Руд., Остання шабля, 1959, 66);
Дівчина весело регоче, й в блискучих її очах світить легенький жаль (Вас., II, 1959, 41);
Морозець легенький, Тихесенький сніг (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 37).
Словник української мови (СУМ-11)