лепетливий —
лепетли́вий прикметник
Орфографічний словник української мови
лепетливий —
див. балакучий
Словник синонімів Вусика
лепетливий —
-а, -е. Який багато лепече; говіркий. Лепетливий на язик.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лепетливий —
ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ, а, е. Який багато лепече; балакучий. Давненько та лепетлива Мелася Чубатка по тім березі [живе] (Марко Вовчок); Дух йому перехопило й мову заціпило, наш речник та балаклій [балакун], ставши аж ніяк не лепетливим, міг тільки пробекати: Е-е-е..
Словник української мови у 20 томах
лепетливий —
лепетли́вий на язи́к. Той, який любить багато говорити; балакучий, язикатий. — Зануда на язик лепетливий, а ми люди убогі: боїмося поговору (І. Нечуй-Левицький); // Який може почуте переказати іншим, розголосити таємницю.
Фразеологічний словник української мови
лепетливий —
БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙ розм., ПАЩЕКУВА́ТИЙ розм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше; ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ розм.
Словник синонімів української мови
лепетливий —
Лепетли́вий, -ва, -ве
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
лепетливий —
ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ, а, е. Який багато лепече; говіркий. Давненько та лепетлива Мелася Чубатка по тім березі [живе] (Вовчок, VI, 1956, 334); Дух йому перехопило й мову заціпило, наш речник та балаклій [балакун], ставши аж ніяк не лепетливим...
Словник української мови в 11 томах