лестиво

Лестиво

нар. Льстиво. Найгірший народові ворог бува той, хто лестиво вихваляє нас, щоб ми не по правді про себе думали. О. 1862. IX. 29.

Значення в інших словниках

1. лестиво — лести́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. лестиво — Присл. до лестивий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лестиво — ЛЕСТИ́ВО. Присл. до лести́вий. Мовить супутник до нього лестиво: – Містер шановний, чи це [безробітні] для вас диво? (Д. Білоус).  Словник української мови у 20 томах
4. лестиво — ЛЕСТИ́ВО. Присл. до лести́вий. Мовить супутник до нього лестиво: — Містер шановний, чи це [безробітні] для вас диво? (Біл., Зигзаг, 1956, 87).  Словник української мови в 11 томах