лискати

Лиска́ти, -каю, -єш

сов. в. лиснути, -ну, -не́ш, гл.

1) Блестѣть, блеснуть, сверкать, сквернуть. Ото драпонув! аж потилиця лиска. Ном. № 4417. Козаки шабельками лискають. К. Досв. 141. Блискавка між хмарами лискала. Тілько лиснув гострий ніж, червона кров закапала з пучки. МВ. ІІ. 66.

2) Только одн. в. лиснути. Выпить, хватить. Лиснути мокрухи. Маркев. 59.

Значення в інших словниках

1. лискати — ли́ска́ти дієслово недоконаного виду лисніти діал.  Орфографічний словник української мови
2. лискати — див. бити  Словник синонімів Вусика
3. лискати — лискає, недок., діал. Лисніти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лискати — ЛИ́СКА́ТИ, ли́ска́є, недок., діал. Блищати. Ото драпонув! аж потилиця лиска (Номис); Блискавка між хмарами лискала (Сл. Б. Грінченка); Шабельками шляхетськими будинки лискають (П.  Словник української мови у 20 томах
5. лискати — ЛИ́СКА́ТИ, ли́ска́є, недок., діал. Лисніти. Ото драпонув! аж потилиця лиска (Номис, 1864, № 4417).  Словник української мови в 11 томах