лицяння —
лиця́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
лицяння —
-я, с. Дія за знач. лицятися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лицяння —
ЛИЦЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. лиця́тися. Чути веселі вигуки, срібні реготи дівчат та шепоти лицяння (І. Франко); – Невже тобі не обридло це лицяння? Ти зрозумій, що всі приходили тільки використати тебе – дівчину гарну, вродливу... (В.
Словник української мови у 20 томах
лицяння —
ЛИЦЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. лиця́тися. Та як ударить [Остап Вересай] про жону гусарську, Про щиголеве розповість лицяння, — Ну, хто б таки байдуже слухать міг? (Рильський, Зграя.., 1960, 39); Чути веселі вигуки, срібні регати дівчат та шепоти лицяння (Фр., VIII, 1952, 78).
Словник української мови в 11 томах