лицяння

ЛИЦЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. лиця́тися.

Та як ударить [Остап Вересай] про жону гусарську, Про щиголеве розповість лицяння, — Ну, хто б таки байдуже слухать міг? (Рильський, Зграя.., 1960, 39);

Чути веселі вигуки, срібні регати дівчат та шепоти лицяння (Фр., VIII, 1952, 78).

Значення в інших словниках

1. лицяння — лиця́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. лицяння — -я, с. Дія за знач. лицятися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лицяння — ЛИЦЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. лиця́тися. Чути веселі вигуки, срібні реготи дівчат та шепоти лицяння (І. Франко); – Невже тобі не обридло це лицяння? Ти зрозумій, що всі приходили тільки використати тебе – дівчину гарну, вродливу... (В.  Словник української мови у 20 томах
4. лицяння — ЗАЛИЦЯ́ННЯ, ЛИЦЯ́ННЯ, ЖЕНИХА́ННЯ, ФЛІРТ, ФЛІРТУВА́ННЯ, ЗАЛЬО́ТИ мн., розм., ФІ́ГЛІ мн., розм., ФІ́ГЛІ-МІ́ГЛІ мн., розм., ДЖИГУ́НСТВО розм.  Словник синонімів української мови
5. лицяння — Лиця́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. лицяння — Лиця́ння, -ня с. Ухаживаніе, любезничаніе.  Словник української мови Грінченка