лобурка —
ло́бурка іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
лобурка —
ЛО́БУРКА, и, ж., зневажл. Жін. до ло́бур. – Хіба гарно, як сусіди почнуть потріпувати мене лобуркою? – обізвалась моя жінка (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови у 20 томах
лобурка —
ЛО́БУРКА, и, ж., зневажл. Жін. до ло́бур. — Хіба гарно, як сусіди почнуть потріпувати мене лобуркою? — обізвалась моя жінка (Н.-Лев., IV, 1956, 318).
Словник української мови в 11 томах