лобурка

ЛО́БУРКА, и, ж., зневажл.

Жін. до ло́бур.

– Хіба гарно, як сусіди почнуть потріпувати мене лобуркою? – обізвалась моя жінка (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. лобурка — ло́бурка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. лобурка — ЛО́БУРКА, и, ж., зневажл. Жін. до ло́бур. — Хіба гарно, як сусіди почнуть потріпувати мене лобуркою? — обізвалась моя жінка (Н.-Лев., IV, 1956, 318).  Словник української мови в 11 томах
3. лобурка — Ло́бурка, -ки ж. см. значеніе лобурь по отношенію къ женщинѣ.  Словник української мови Грінченка