лущити
Лущити, -щу, -щиш
гл. Снимать кору, шелуху, кожицу (съ плодовъ, яицъ).
2) Колотить. Піймав і давай лущити йому боки києм. О. 1862. X. 36. Запорожці... татар і туркоту лущать. Стор. МПр. 43.
3) Брать (о деньгахъ). Лущитимуть з нас грошики, та й ні гадки! Мир. ХРВ. 386.
Словник української мови Грінченка