льонок

Льонок, -нка

м. Часть верстату. Шух. І. 255.

---------------

Льонок, -нку

м.

1) ум. отъ льон.

2) раст.: a) Linaria vulgaris. ЗЮЗО. І. 126. б) Linum catharticum. ЗЮЗО. І. 126.

Значення в інших словниках

1. льонок — льоно́к 1 іменник чоловічого роду льон льоно́к 2 іменник чоловічого роду вид бур'яну  Орфографічний словник української мови
2. льонок — I -нку, ч. Зменш.-пестл. до льон. II -нку, ч. Однорічний чи багаторічний бур'ян родини ранникових.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. льонок — ЛЬОНО́К¹, нку́, ч. Зменш.-пестл. до льон. А я годна льонок брати та годна стелити, А я годна заспівати та й годна робити (з народної пісні); Вийшла мати з дітьми в поле: – Нуте, ручки молоді, як оцей льонок пополем – пополуднуєм тоді (П.  Словник української мови у 20 томах
4. льонок — ЛЬОНО́К¹, нку́, ч. Зменш.-пестл. до льон. Вийшла мати з дітьми в поле: — Нуте, ручки молоді, як оцей льонок пополем — пополуднуєм тоді (Тич., II, 1957, 231); *У порівн. Густо червоніє [Разуєв] від шиї і до білястого, мов витіпаний льонок, чубчика (Логв.  Словник української мови в 11 томах