льонок

ЛЬОНО́К¹, нку́, ч.

Зменш.-пестл. до льон.

А я годна льонок брати та годна стелити, А я годна заспівати та й годна робити (з народної пісні);

Вийшла мати з дітьми в поле: – Нуте, ручки молоді, як оцей льонок пополем – пополуднуєм тоді (П. Тичина);

* У порівн. Густо червоніє [Разуєв] від шиї і до білястого, мов витіпаний льонок, чубчика (В. Логвиненко).

ЛЬОНО́К², нку́, ч.

Однорічний або багаторічний бур'ян родини ранникових.

Побита градом білолиста папороть перебігає в жовтоцвітіння льонку (Є. Пашковський).

Значення в інших словниках

1. льонок — льоно́к 1 іменник чоловічого роду льон льоно́к 2 іменник чоловічого роду вид бур'яну  Орфографічний словник української мови
2. льонок — I -нку, ч. Зменш.-пестл. до льон. II -нку, ч. Однорічний чи багаторічний бур'ян родини ранникових.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. льонок — ЛЬОНО́К¹, нку́, ч. Зменш.-пестл. до льон. Вийшла мати з дітьми в поле: — Нуте, ручки молоді, як оцей льонок пополем — пополуднуєм тоді (Тич., II, 1957, 231); *У порівн. Густо червоніє [Разуєв] від шиї і до білястого, мов витіпаний льонок, чубчика (Логв.  Словник української мови в 11 томах
4. льонок — Льонок, -нка м. Часть верстату. Шух. І. 255. --------------- Льонок, -нку м. 1) ум. отъ льон. 2) раст.: a) Linaria vulgaris. ЗЮЗО. І. 126. б) Linum catharticum. ЗЮЗО. І. 126.  Словник української мови Грінченка