льонок
ЛЬОНО́К¹, нку́, ч.
Зменш.-пестл. до льон.
А я годна льонок брати та годна стелити, А я годна заспівати та й годна робити (з народної пісні);
Вийшла мати з дітьми в поле: – Нуте, ручки молоді, як оцей льонок пополем – пополуднуєм тоді (П. Тичина);
* У порівн. Густо червоніє [Разуєв] від шиї і до білястого, мов витіпаний льонок, чубчика (В. Логвиненко).
ЛЬОНО́К², нку́, ч.
Однорічний або багаторічний бур'ян родини ранникових.
Побита градом білолиста папороть перебігає в жовтоцвітіння льонку (Є. Пашковський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- льонок — льоно́к 1 іменник чоловічого роду льон льоно́к 2 іменник чоловічого роду вид бур'яну Орфографічний словник української мови
- льонок — I -нку, ч. Зменш.-пестл. до льон. II -нку, ч. Однорічний чи багаторічний бур'ян родини ранникових. Великий тлумачний словник сучасної мови
- льонок — ЛЬОНО́К¹, нку́, ч. Зменш.-пестл. до льон. Вийшла мати з дітьми в поле: — Нуте, ручки молоді, як оцей льонок пополем — пополуднуєм тоді (Тич., II, 1957, 231); *У порівн. Густо червоніє [Разуєв] від шиї і до білястого, мов витіпаний льонок, чубчика (Логв. Словник української мови в 11 томах
- льонок — Льонок, -нка м. Часть верстату. Шух. І. 255. --------------- Льонок, -нку м. 1) ум. отъ льон. 2) раст.: a) Linaria vulgaris. ЗЮЗО. І. 126. б) Linum catharticum. ЗЮЗО. І. 126. Словник української мови Грінченка