1. Великий тлумачний словник сучасної мови

льонок

льоно́к

I -нку, ч.

Зменш.-пестл. до льон.

II -нку, ч.

Однорічний чи багаторічний бур'ян родини ранникових.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. льонок — льоно́к 1 іменник чоловічого роду льон льоно́к 2 іменник чоловічого роду вид бур'яну Орфографічний словник української мови
  2. льонок — ЛЬОНО́К¹, нку́, ч. Зменш.-пестл. до льон. А я годна льонок брати та годна стелити, А я годна заспівати та й годна робити (з народної пісні); Вийшла мати з дітьми в поле: – Нуте, ручки молоді, як оцей льонок пополем – пополуднуєм тоді (П. Словник української мови у 20 томах
  3. льонок — ЛЬОНО́К¹, нку́, ч. Зменш.-пестл. до льон. Вийшла мати з дітьми в поле: — Нуте, ручки молоді, як оцей льонок пополем — пополуднуєм тоді (Тич., II, 1957, 231); *У порівн. Густо червоніє [Разуєв] від шиї і до білястого, мов витіпаний льонок, чубчика (Логв. Словник української мови в 11 томах
  4. льонок — Льонок, -нка м. Часть верстату. Шух. І. 255. --------------- Льонок, -нку м. 1) ум. отъ льон. 2) раст.: a) Linaria vulgaris. ЗЮЗО. І. 126. б) Linum catharticum. ЗЮЗО. І. 126. Словник української мови Грінченка