1. Орфографічний словник української мови

льонок

льоно́к 1

іменник чоловічого роду

льон

льоно́к 2

іменник чоловічого роду

вид бур'яну

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. льонок — I -нку, ч. Зменш.-пестл. до льон. II -нку, ч. Однорічний чи багаторічний бур'ян родини ранникових. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. льонок — ЛЬОНО́К¹, нку́, ч. Зменш.-пестл. до льон. А я годна льонок брати та годна стелити, А я годна заспівати та й годна робити (з народної пісні); Вийшла мати з дітьми в поле: – Нуте, ручки молоді, як оцей льонок пополем – пополуднуєм тоді (П. Словник української мови у 20 томах
  3. льонок — ЛЬОНО́К¹, нку́, ч. Зменш.-пестл. до льон. Вийшла мати з дітьми в поле: — Нуте, ручки молоді, як оцей льонок пополем — пополуднуєм тоді (Тич., II, 1957, 231); *У порівн. Густо червоніє [Разуєв] від шиї і до білястого, мов витіпаний льонок, чубчика (Логв. Словник української мови в 11 томах
  4. льонок — Льонок, -нка м. Часть верстату. Шух. І. 255. --------------- Льонок, -нку м. 1) ум. отъ льон. 2) раст.: a) Linaria vulgaris. ЗЮЗО. І. 126. б) Linum catharticum. ЗЮЗО. І. 126. Словник української мови Грінченка