люлечка — Словник української мови Грінченка

люлечка — лю́лечка 1 іменник жіночого роду приладдя для куріння лю́лечка 2 іменник жіночого роду колиска Орфографічний словник української мови
люлечка — I -и, ж. Зменш.-пестл. до люлька I. II -и, ж. Зменш.-пестл. до люлька II 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
люлечка — ЛЮ́ЛЕЧКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до лю́лька¹. Гребці і весла положили, Та сидя люлечки курили (І. Котляревський); Слухав він нас, слухав, сивий вус крутячи та вишневу люлечку свою смокчучи, а тоді не втерпів і собі встряв (В. Словник української мови у 20 томах
люлечка — ЛЮ́ЛЕЧКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до лю́лька¹. Гребці і весла положили, Та сидя люлечки курили (Котл., І, 1952, 112); Сидить, мабуть, дід з своєю коротенькою, незрадливою, такою ж старою, як і сам, люлечкою в міцних ще зубах і всміхається хитро (Коп. Словник української мови в 11 томах