люлечка
ЛЮ́ЛЕЧКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до лю́лька¹.
Гребці і весла положили, Та сидя люлечки курили (Котл., І, 1952, 112);
Сидить, мабуть, дід з своєю коротенькою, незрадливою, такою ж старою, як і сам, люлечкою в міцних ще зубах і всміхається хитро (Коп., Навколо полум’я, 1961, 115).
ЛЮ́ЛЕЧКА², и, ж. Зменш.-пестл. до лю́лька² 1.
Словник української мови (СУМ-11)