люлечка
ЛЮ́ЛЕЧКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до лю́лька¹.
Гребці і весла положили, Та сидя люлечки курили (Котл., І, 1952, 112);
Сидить, мабуть, дід з своєю коротенькою, незрадливою, такою ж старою, як і сам, люлечкою в міцних ще зубах і всміхається хитро (Коп., Навколо полум’я, 1961, 115).
ЛЮ́ЛЕЧКА², и, ж. Зменш.-пестл. до лю́лька² 1.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- люлечка — лю́лечка 1 іменник жіночого роду приладдя для куріння лю́лечка 2 іменник жіночого роду колиска Орфографічний словник української мови
- люлечка — I -и, ж. Зменш.-пестл. до люлька I. II -и, ж. Зменш.-пестл. до люлька II 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- люлечка — ЛЮ́ЛЕЧКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до лю́лька¹. Гребці і весла положили, Та сидя люлечки курили (І. Котляревський); Слухав він нас, слухав, сивий вус крутячи та вишневу люлечку свою смокчучи, а тоді не втерпів і собі встряв (В. Словник української мови у 20 томах
- люлечка — Лю́лечка, -ки ж. ум. отъ люлька. Словник української мови Грінченка