люлечний
ЛЮ́ЛЕЧНИЙ, а, е. Пизнач. для люльки ( див. лю́лька¹);
// у знач. ім. лю́лечний, ного.
, ч. Витяг кисета та й набиваю люльку. Набив, закурив.. Я й не туди то, що це мої пани кашляють уже від мого люлечного (Гр., І, 1963, 473).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- люлечний — лю́лечний прикметник Орфографічний словник української мови
- люлечний — -а, -е. Признач. для люльки (див. люлька I). Великий тлумачний словник сучасної мови
- люлечний — ЛЮ́ЛЕЧНИЙ, а, е. Пизнач. для люльки (див. лю́лька¹); // у знач. ім. лю́лечний, ного, ч. Тютюн. Витяг кисета та й набиваю люльку. Набив, закурив .. Я й не туди то, що це мої пани кашляють уже від мого люлечного (Б. Грінченко). Словник української мови у 20 томах