1. Словник української мови у 20 томах

люлечний

ЛЮ́ЛЕЧНИЙ, а, е.

Пизнач. для люльки (див. лю́лька¹);

// у знач. ім. лю́лечний, ного, ч. Тютюн.

Витяг кисета та й набиваю люльку. Набив, закурив .. Я й не туди то, що це мої пани кашляють уже від мого люлечного (Б. Грінченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. люлечний — лю́лечний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. люлечний — -а, -е. Признач. для люльки (див. люлька I). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. люлечний — ЛЮ́ЛЕЧНИЙ, а, е. Пизнач. для люльки ( див. лю́лька¹); // у знач. ім. лю́лечний, ного. , ч. Витяг кисета та й набиваю люльку. Набив, закурив.. Я й не туди то, що це мої пани кашляють уже від мого люлечного (Гр., І, 1963, 473). Словник української мови в 11 томах