люлька

ЛЮ́ЛЬКА¹, и, ж.

Приладдя для куріння, що складається з мундштука й чашечки для накладання тютюну.

Мені з жінкою не возиться, А тютюн та люлька Козаку в дорозі Знадобиться! (з народної пісні);

Сів [москаль] на окопі та й почав насипати тютюну в люльку (І. Нечуй-Левицький);

Іван Семенович опустив голову, щоб Ліда не помітила його веселої і хитрої посмішки, і почав уважно напихати люльку тютюном (В. Владко);

Та ось вартові .. зійшлися докупи, щось стиха між собою перемовлялися, набиваючи люльки тютюном (В. Чемерис);

// Таке приладдя з запаленим тютюном, що димить.

Олекса викресав вогню, запалив люльку і, пихкаючи люлькою, почав придивлятися до стіни (Г. Хоткевич);

Набивши маленьку прокурену люльку тютюном, він викресав вогню, пустив дим (О. Бердник);

Стромляв [Борзаківський] у зуби люльку, й пахучий димок від гішпанського [іспанського] тютюну плутався у вітті старої шовковиці (Ю. Мушкетик);

* У порівн. Трикутник хаосу, з м'яким ядром мелодій За підмурівок чисел, зору, ладу. Де морок люками димить, як люлька (Е. Андієвська).

Кури́ти (пали́ти, смокта́ти і т. ін.) лю́льку (калья́н, наргіле́ і т. ін.) див. кури́ти¹;

Поку́рювати / покури́ти лю́льку (калья́н, наргіле́ і т. ін.) див. поку́рювати;

Потяга́ти (потя́гувати) лю́льку (лю́лечку, цига́рку і т. ін.) див. потяга́ти¹;

Потягну́ти (потягти́) лю́льку (лю́льки, цига́рку, цига́рки і т. ін.) див. потягну́ти;

Сса́ти лю́льку (цига́рку і т. ін.) див. сса́ти;

Тягти́ (тягну́ти) тютю́н (махо́рку, цига́рку, лю́льку, з лю́льки і т. ін.) див. тягти́.

◇ (1) Лю́лька ми́ру – символ примирення, припинення війни (за звичаями деяких народів, колишні противники разом курять люльку).

* У порівн. Ми з'їли прекрасну диню, яка об'єднала нас, як люлька миру (Ю. Яновський);

Смикну́ти лю́льки (цига́рки і т. ін.) див. смикну́ти.

ЛЮ́ЛЬКА², и, ж.

1. Те саме, що коли́ска 1.

Ще лихо в люльці б собі спало (Т. Шевченко);

У виплетеній з лози люльці, тісно притулившись одне до одного, немов пташенята у гнізді, сиділо тройко, одно в одно чорнявеньких дітей (М. Стельмах);

Так ми прихватком за три роки й прижили сина Трохима та дочку Горпину. На нічку заскочу, а коли вдруге з'явлюся, уже дитьо [дитя] в люльці (В. Чемерис).

2. Висячий поміст з бортами для піднімання інструменту, матеріалів, а також для праці вгорі.

Люлька для піднімання людей повинна бути так збудована, щоб виключалась можливість падіння з неї людей або матеріалів (з наук. літ.).

3. Те саме, що коля́ска 2.

Їхали по двоє [в мотоциклі], один – за рулем, другий – у люльці (Григорій Тютюнник);

За велосипедистами, наздоганяючи їх, забурчали з люльками мотоцикли (М. Вінграновський).