люлька

I. ЛЮ́ЛЬКА (приладдя для куріння), ЦИБУ́Х, ФА́ЙКА діал.; НОСОГРІ́ЙКА розм., ЦУПЕ́ЧКА діал. (коротка люлька); ЧЕРЕП'Я́НКА розм. (глиняна люлька). Оленчук став набивати люльку самосадом (О. Гончар); Іван сів, добув з кишені капшук і напихає тютюном цибух (Я. Галан); Ніч зайшла темна, ходжу я на варті, стережу добро, файку смокчу (Ю. Яновський); Дядько посмоктав куценьку глиняну носогрійку (М. Олійник); В клас носив таку цупечку, що з кулака тільки пипка виходить, аби в губу взяти (А. Свидницький); На сіннику під стіною лежав, простягшись і пакаючи череп'янку-люльку, дід около п'ятидесяти літ (І. Франко).

КОЛИ́СКА (невеличке ліжечко для спання й колисання дитини), ЛЮ́ЛЬКА розм., ЛЮ́ЛЯ дит., КОЛИСА́НКА діал. Моряки подарували щасливим батькам поліровану колиску роботи корабельного тесляра з величезним тюлевим пологом від комашні (З. Тулуб); Все світле, святе — нам кохати. Не в люльці його колихати, а в спільній роботі (П. Тичина); Скрипне люля, на вервечках висячи. Мати посміхнеться, позира (П. Дорошко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

люлька — лю́лька 1 іменник жіночого роду для куріння * Але: дві, три, чотири лю́льки лю́лька 2 іменник жіночого роду колиска * Але: дві, три, чотири лю́льки Орфографічний словник української мови
люлька — (дитяча) колиска, люля; (мотоцикла) сов. коляска; (на тютюн) г. файка. Словник синонімів Караванського
люлька — [л'ул'ка] -л'кие, д. і м. -л'ц'і, мн. -л'ки, -л'ок дв'і л'ул'кие Орфоепічний словник української мови
люлька — I -и, ж. Приладдя для куріння, що складається з мундштука і чашечки для накладання тютюну. || Таке приладдя з запаленим тютюном, що димить. Люлька миру. II -и, ж. 1》 Те саме, що колиска 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
люлька — ЛЮ́ЛЬКА¹, и, ж. Приладдя для куріння, що складається з мундштука й чашечки для накладання тютюну. Мені з жінкою не возиться, А тютюн та люлька Козаку в дорозі Знадобиться! (з народної пісні); Сів [москаль] на окопі та й почав насипати тютюну в люльку (І. Словник української мови у 20 томах
люлька — Пристосування для паління люлькового тютюну; здебільшого дерев'яна, часом — порцелянова. Універсальний словник-енциклопедія
люлька — Лю́лька, -льки, -льці; люльки́, люльо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
люлька — ЛЮ́ЛЬКА¹, и, ж. Приладдя для куріння, що складається з мундштука і чашечки для накладання тютюну. Мені з жінкою не возиться, А тютюн та люлька Козаку в дорозі Знадобиться! (Сто пісень.. Словник української мови в 11 томах
люлька — Люлька, -ки ж. 1) Курительная трубка. Вас. 148. Хто не курить люльки і не нюхає табаки, той не варт і собаки. Ном. № 12600. У гуцуловъ части трубки называются: вершок, въ который набивается табакъ, сподок — въ него затыкается чубук... Словник української мови Грінченка