1. Словник української мови Грінченка

люлька

Люлька, -ки

ж.

1) Курительная трубка. Вас. 148. Хто не курить люльки і не нюхає табаки, той не варт і собаки. Ном. № 12600. У гуцуловъ части трубки называются: вершок, въ который набивается табакъ, сподок — въ него затыкается чубук; они дѣлаются каждый отдѣльно и скрѣпляются чо́пиком; надъ вершком находится накривка или шишка (крышка), которая къ вершку прикрѣплена кочергою — треугольною металлическою пластинкою, въ которой крышка поворачивается на чопу; металлическія украшеніи крышки (завитки) наз. кучерями: сподо́к украшается гре́бінем, а гдѣ послѣдняго нѣтъ, тамъ для крѣпости соединяетъ сподо́к съ вершко́м проволочная плетінка; та часть чубука, которая берется въ ротъ, наз. пищок. Шух. I. 276, 277.

2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 379. ум. люлечка. Козак сердега люлечку потягає. н. п.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. люлька — лю́лька 1 іменник жіночого роду для куріння * Але: дві, три, чотири лю́льки лю́лька 2 іменник жіночого роду колиска * Але: дві, три, чотири лю́льки Орфографічний словник української мови
  2. люлька — (дитяча) колиска, люля; (мотоцикла) сов. коляска; (на тютюн) г. файка. Словник синонімів Караванського
  3. люлька — [л'ул'ка] -л'кие, д. і м. -л'ц'і, мн. -л'ки, -л'ок дв'і л'ул'кие Орфоепічний словник української мови
  4. люлька — I -и, ж. Приладдя для куріння, що складається з мундштука і чашечки для накладання тютюну. || Таке приладдя з запаленим тютюном, що димить. Люлька миру. II -и, ж. 1》 Те саме, що колиска 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. люлька — ЛЮ́ЛЬКА¹, и, ж. Приладдя для куріння, що складається з мундштука й чашечки для накладання тютюну. Мені з жінкою не возиться, А тютюн та люлька Козаку в дорозі Знадобиться! (з народної пісні); Сів [москаль] на окопі та й почав насипати тютюну в люльку (І. Словник української мови у 20 томах
  6. люлька — Пристосування для паління люлькового тютюну; здебільшого дерев'яна, часом — порцелянова. Універсальний словник-енциклопедія
  7. люлька — I. ЛЮ́ЛЬКА (приладдя для куріння), ЦИБУ́Х, ФА́ЙКА діал.; НОСОГРІ́ЙКА розм., ЦУПЕ́ЧКА діал. (коротка люлька); ЧЕРЕП'Я́НКА розм. (глиняна люлька). Оленчук став набивати люльку самосадом (О. Словник синонімів української мови
  8. люлька — Лю́лька, -льки, -льці; люльки́, люльо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. люлька — ЛЮ́ЛЬКА¹, и, ж. Приладдя для куріння, що складається з мундштука і чашечки для накладання тютюну. Мені з жінкою не возиться, А тютюн та люлька Козаку в дорозі Знадобиться! (Сто пісень.. Словник української мови в 11 томах