люлька
лю́лька
[л'ул'ка]
-л'кие, д. і м. -л'ц'і, мн. -л'ки, -л'ок
дв'і л'ул'кие
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- люлька — лю́лька 1 іменник жіночого роду для куріння * Але: дві, три, чотири лю́льки лю́лька 2 іменник жіночого роду колиска * Але: дві, три, чотири лю́льки Орфографічний словник української мови
- люлька — (дитяча) колиска, люля; (мотоцикла) сов. коляска; (на тютюн) г. файка. Словник синонімів Караванського
- люлька — I -и, ж. Приладдя для куріння, що складається з мундштука і чашечки для накладання тютюну. || Таке приладдя з запаленим тютюном, що димить. Люлька миру. II -и, ж. 1》 Те саме, що колиска 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- люлька — ЛЮ́ЛЬКА¹, и, ж. Приладдя для куріння, що складається з мундштука й чашечки для накладання тютюну. Мені з жінкою не возиться, А тютюн та люлька Козаку в дорозі Знадобиться! (з народної пісні); Сів [москаль] на окопі та й почав насипати тютюну в люльку (І. Словник української мови у 20 томах
- люлька — Пристосування для паління люлькового тютюну; здебільшого дерев'яна, часом — порцелянова. Універсальний словник-енциклопедія
- люлька — I. ЛЮ́ЛЬКА (приладдя для куріння), ЦИБУ́Х, ФА́ЙКА діал.; НОСОГРІ́ЙКА розм., ЦУПЕ́ЧКА діал. (коротка люлька); ЧЕРЕП'Я́НКА розм. (глиняна люлька). Оленчук став набивати люльку самосадом (О. Словник синонімів української мови
- люлька — Лю́лька, -льки, -льці; люльки́, люльо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- люлька — ЛЮ́ЛЬКА¹, и, ж. Приладдя для куріння, що складається з мундштука і чашечки для накладання тютюну. Мені з жінкою не возиться, А тютюн та люлька Козаку в дорозі Знадобиться! (Сто пісень.. Словник української мови в 11 томах
- люлька — Люлька, -ки ж. 1) Курительная трубка. Вас. 148. Хто не курить люльки і не нюхає табаки, той не варт і собаки. Ном. № 12600. У гуцуловъ части трубки называются: вершок, въ который набивается табакъ, сподок — въ него затыкается чубук... Словник української мови Грінченка