люлечний
лю́лечний
-а, -е.
Признач. для люльки (див. люлька I).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- люлечний — лю́лечний прикметник Орфографічний словник української мови
- люлечний — ЛЮ́ЛЕЧНИЙ, а, е. Пизнач. для люльки (див. лю́лька¹); // у знач. ім. лю́лечний, ного, ч. Тютюн. Витяг кисета та й набиваю люльку. Набив, закурив .. Я й не туди то, що це мої пани кашляють уже від мого люлечного (Б. Грінченко). Словник української мови у 20 томах
- люлечний — ЛЮ́ЛЕЧНИЙ, а, е. Пизнач. для люльки ( див. лю́лька¹); // у знач. ім. лю́лечний, ного. , ч. Витяг кисета та й набиваю люльку. Набив, закурив.. Я й не туди то, що це мої пани кашляють уже від мого люлечного (Гр., І, 1963, 473). Словник української мови в 11 томах