люлечка
лю́лечка
I -и, ж.
Зменш.-пестл. до люлька I.
II -и, ж.
Зменш.-пестл. до люлька II 1).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- люлечка — лю́лечка 1 іменник жіночого роду приладдя для куріння лю́лечка 2 іменник жіночого роду колиска Орфографічний словник української мови
- люлечка — ЛЮ́ЛЕЧКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до лю́лька¹. Гребці і весла положили, Та сидя люлечки курили (І. Котляревський); Слухав він нас, слухав, сивий вус крутячи та вишневу люлечку свою смокчучи, а тоді не втерпів і собі встряв (В. Словник української мови у 20 томах
- люлечка — ЛЮ́ЛЕЧКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до лю́лька¹. Гребці і весла положили, Та сидя люлечки курили (Котл., І, 1952, 112); Сидить, мабуть, дід з своєю коротенькою, незрадливою, такою ж старою, як і сам, люлечкою в міцних ще зубах і всміхається хитро (Коп. Словник української мови в 11 томах
- люлечка — Лю́лечка, -ки ж. ум. отъ люлька. Словник української мови Грінченка