Словник української мови Грінченка

люлька

Люлька, -ки

ж.

1) Курительная трубка. Вас. 148. Хто не курить люльки і не нюхає табаки, той не варт і собаки. Ном. № 12600. У гуцуловъ части трубки называются: вершок, въ который набивается табакъ, сподок — въ него затыкается чубук; они дѣлаются каждый отдѣльно и скрѣпляются чо́пиком; надъ вершком находится накривка или шишка (крышка), которая къ вершку прикрѣплена кочергою — треугольною металлическою пластинкою, въ которой крышка поворачивается на чопу; металлическія украшеніи крышки (завитки) наз. кучерями: сподо́к украшается гре́бінем, а гдѣ послѣдняго нѣтъ, тамъ для крѣпости соединяетъ сподо́к съ вершко́м проволочная плетінка; та часть чубука, которая берется въ ротъ, наз. пищок. Шух. I. 276, 277.

2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 379. ум. люлечка. Козак сердега люлечку потягає. н. п.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. люлька — лю́лька 1 іменник жіночого роду для куріння * Але: дві, три, чотири лю́льки лю́лька 2 іменник жіночого роду колиска * Але: дві, три, чотири лю́льки  Орфографічний словник української мови
  2. люлька — (дитяча) колиска, люля; (мотоцикла) сов. коляска; (на тютюн) г. файка.  Словник синонімів Караванського
  3. люлька — [л'ул'ка] -л'кие, д. і м. -л'ц'і, мн. -л'ки, -л'ок дв'і л'ул'кие  Орфоепічний словник української мови
  4. люлька — I -и, ж. Приладдя для куріння, що складається з мундштука і чашечки для накладання тютюну. || Таке приладдя з запаленим тютюном, що димить. Люлька миру. II -и, ж. 1》 Те саме, що колиска 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. люлька — ЛЮ́ЛЬКА¹, и, ж. Приладдя для куріння, що складається з мундштука й чашечки для накладання тютюну. Мені з жінкою не возиться, А тютюн та люлька Козаку в дорозі Знадобиться! (з народної пісні); Сів [москаль] на окопі та й почав насипати тютюну в люльку (І.  Словник української мови у 20 томах
  6. люлька — Пристосування для паління люлькового тютюну; здебільшого дерев'яна, часом — порцелянова.  Універсальний словник-енциклопедія
  7. люлька — I. ЛЮ́ЛЬКА (приладдя для куріння), ЦИБУ́Х, ФА́ЙКА діал.; НОСОГРІ́ЙКА розм., ЦУПЕ́ЧКА діал. (коротка люлька); ЧЕРЕП'Я́НКА розм. (глиняна люлька). Оленчук став набивати люльку самосадом (О.  Словник синонімів української мови
  8. люлька — Лю́лька, -льки, -льці; люльки́, люльо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. люлька — ЛЮ́ЛЬКА¹, и, ж. Приладдя для куріння, що складається з мундштука і чашечки для накладання тютюну. Мені з жінкою не возиться, А тютюн та люлька Козаку в дорозі Знадобиться! (Сто пісень..  Словник української мови в 11 томах