люлька —
лю́лька 1 іменник жіночого роду для куріння * Але: дві, три, чотири лю́льки лю́лька 2 іменник жіночого роду колиска * Але: дві, три, чотири лю́льки
Орфографічний словник української мови
люлька —
(дитяча) колиска, люля; (мотоцикла) сов. коляска; (на тютюн) г. файка.
Словник синонімів Караванського
люлька —
I -и, ж. Приладдя для куріння, що складається з мундштука і чашечки для накладання тютюну. || Таке приладдя з запаленим тютюном, що димить. Люлька миру. II -и, ж. 1》 Те саме, що колиска 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
люлька —
ЛЮ́ЛЬКА¹, и, ж. Приладдя для куріння, що складається з мундштука й чашечки для накладання тютюну. Мені з жінкою не возиться, А тютюн та люлька Козаку в дорозі Знадобиться! (з народної пісні); Сів [москаль] на окопі та й почав насипати тютюну в люльку (І.
Словник української мови у 20 томах
люлька —
Пристосування для паління люлькового тютюну; здебільшого дерев'яна, часом — порцелянова.
Універсальний словник-енциклопедія
люлька —
I. ЛЮ́ЛЬКА (приладдя для куріння), ЦИБУ́Х, ФА́ЙКА діал.; НОСОГРІ́ЙКА розм., ЦУПЕ́ЧКА діал. (коротка люлька); ЧЕРЕП'Я́НКА розм. (глиняна люлька). Оленчук став набивати люльку самосадом (О.
Словник синонімів української мови
люлька —
ЛЮ́ЛЬКА¹, и, ж. Приладдя для куріння, що складається з мундштука і чашечки для накладання тютюну. Мені з жінкою не возиться, А тютюн та люлька Козаку в дорозі Знадобиться! (Сто пісень..
Словник української мови в 11 томах
люлька —
Люлька, -ки ж. 1) Курительная трубка. Вас. 148. Хто не курить люльки і не нюхає табаки, той не варт і собаки. Ном. № 12600. У гуцуловъ части трубки называются: вершок, въ который набивается табакъ, сподок — въ него затыкается чубук...
Словник української мови Грінченка