люляти
Лю́ляти, -ляю, -єш
гл.
1) Баюкать. Люляю, люляю, поб'ю котка, полаю. Мет. 2.
2) Спать (о дѣтяхъ). А Савиха молоденька дитину колише: «Ой люляй, люляй, вродливий синочку!». Гол. І. 19.
Словник української мови ГрінченкаЛю́ляти, -ляю, -єш
гл.
1) Баюкать. Люляю, люляю, поб'ю котка, полаю. Мет. 2.
2) Спать (о дѣтяхъ). А Савиха молоденька дитину колише: «Ой люляй, люляй, вродливий синочку!». Гол. І. 19.
Словник української мови Грінченка