лямець — Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

лямець — ля́мець іменник чоловічого роду, істота повсть діал. Орфографічний словник української мови
лямець — -мця, ч., діал. Повсть. Великий тлумачний словник сучасної мови
лямець — ЛЯ́МЕЦЬ, мця, ч., діал. Повсть. Поперед усіх, зовсім біля дверей, трусив своїм зім'ятим кожухом, вовна на якому звалялась уже в лямець, розгублений Голова (Ю. Збанацький); Ми – понад закриті семафори. Здивовані колеса, збиті в лямець, нахарапуджені на вітрі, аж лящать .. Ми їхали (В. Стус). Словник української мови у 20 томах
лямець — ПОВСТЬ (цупкий матеріал, виготовлений з вовни способом валяння), ПОВСТИ́НА, ПО́ВСТКА розм., ЛЯ́МЕЦЬ діал.; ФЕТР (тонкий, найвищого сорту). Батько з сином в обшитих старою повстю чоботах топталися серед широкого двору (К. Словник синонімів української мови
лямець — ЛЯ́МЕЦЬ, мця, ч., діал. Повсть. Поперед усіх, зовсім біля дверей, трусив своїм зім’ятим кожухом, вовна на якому звалялась уже в лямець, розгублений Голова (Збан., Єдина, 1959, 186). Словник української мови в 11 томах