лямець
ЛЯ́МЕЦЬ, мця, ч., діал. Повсть.
Поперед усіх, зовсім біля дверей, трусив своїм зім’ятим кожухом, вовна на якому звалялась уже в лямець, розгублений Голова (Збан., Єдина, 1959, 186).
Словник української мови (СУМ-11)ЛЯ́МЕЦЬ, мця, ч., діал. Повсть.
Поперед усіх, зовсім біля дверей, трусив своїм зім’ятим кожухом, вовна на якому звалялась уже в лямець, розгублений Голова (Збан., Єдина, 1959, 186).
Словник української мови (СУМ-11)