лямець

ПОВСТЬ (цупкий матеріал, виготовлений з вовни способом валяння), ПОВСТИ́НА, ПО́ВСТКА розм., ЛЯ́МЕЦЬ діал.; ФЕТР (тонкий, найвищого сорту). Батько з сином в обшитих старою повстю чоботах топталися серед широкого двору (К. Гордієнко); Скобенко видобув із брички велику татарську повстину та розтягнув її над землею між возом і деревом, наче шатро (Юліан Опільський); Мов копиці сіна, які бачив хлопець колись у Кустанаї на базарі, стоять казахські округлі намети, криті повсткою (О. Донченко); Про його духовне походження свідчили не лише прізвища та довга, збита лямцем, сіро-каштанова чуприна, а й манера говорити (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. лямець — ля́мець іменник чоловічого роду, істота повсть діал.  Орфографічний словник української мови
2. лямець — -мця, ч., діал. Повсть.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лямець — ЛЯ́МЕЦЬ, мця, ч., діал. Повсть. Поперед усіх, зовсім біля дверей, трусив своїм зім'ятим кожухом, вовна на якому звалялась уже в лямець, розгублений Голова (Ю. Збанацький); Ми – понад закриті семафори. Здивовані колеса, збиті в лямець, нахарапуджені на вітрі, аж лящать .. Ми їхали (В. Стус).  Словник української мови у 20 томах
4. лямець — ЛЯ́МЕЦЬ, мця, ч., діал. Повсть. Поперед усіх, зовсім біля дверей, трусив своїм зім’ятим кожухом, вовна на якому звалялась уже в лямець, розгублений Голова (Збан., Єдина, 1959, 186).  Словник української мови в 11 томах
5. лямець — Лямець, -мцю м. Войлокъ. Вас. 156. 159. Лямці, мн. Валенки. КС. 1893. XII. 448.  Словник української мови Грінченка