мазничка

Мазниця, -ці

ж. Лагунка (для держанія дегтя). Така біла, як мазниця. Ном. № 2) Презрительное прозвище мужика. Чи ти ж, мазнице, вчився в школі? чи ти ж тямиш далі од свого носа? — А ти, паскудо! Думаєш, як начепив хустку на шию, та почепив гудзя на груди, то вже маєш право глузувати з нас, дражнити нас мазницями! Левиц. Пов. 182.

3) Черная большая барашковая шапка съ суконнымъ дномъ. Подольск. и части Волынск., Люблин. и Сѣдлецк. г. Чуб. VII. 414. ум. мазничка. Нате і мою мазничку на дьоготь. Чуб. І. 264.

Значення в інших словниках

1. мазничка — мазни́чка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. мазничка — -и, ж. Зменш. до мазниця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мазничка — МАЗНИ́ЧКА, и, ж. Зменш. до мазни́ця¹. Замість їхати по нове залізо, кран зупинився, його людина стала мастити.. Ледве було поставлено мазничку, як прогув гудок (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. мазничка — як мазни́ця (мазни́чка). 1. несхв. Хтось брудний, неохайний; що-небудь брудне. Спідниця на ній (жінці) як мазниця і дитина коло неї; простягнуті руки тремтять (З газети). 2. зі сл. чепурне́ньки́й, чи́стий і т. ін., ірон.  Фразеологічний словник української мови
5. мазничка — МАЗНИ́ЧКА, и, ж. Зменш. до мазни́ця. Не поспішаючи, він наблизився до паровоза, дістав звідти мазничку, підійшов до осі під тендером і заходився поратись коло неї, наливаючи туди мазила (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 60).  Словник української мови в 11 томах