марно
Марно
нар. Попусту, напрасно, безъ пользы; тщетно. Літа мої молодії марно пропадають. Шевч. 43. Як марно нажив, так марно й піде. Ном. № 7213. Марно перегоріло і перетліло моє життя. Левиц. І. ум. марненько. Як батька покинеш, марненько загинеш. Лукаш. 10.
Словник української мови Грінченка