марно —
марне. Присл. до марний I 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
марно —
МА́РНО, МА́РНЕ. Присл. до ма́рний 1. Якби ви знали, паничі, Де люде [люди] плачуть живучи, То ви б елегій не творили Та марне бога б не хвалили, На наші сльози сміючись (Т.
Словник української мови у 20 томах
марно —
(ду́рно (даре́мно, ма́рно і т. ін.)) хліб (харч) перево́дити (ї́сти). Не приносити ніякої користі. Батько й мати журяться: — Що нам з тобою, сину, робить, що ти ні до чого не дотепний?...
Фразеологічний словник української мови
марно —
Ма́рно, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
марно —
МА́РНО, МА́РНЕ. Присл. до ма́рний¹1. Якби ви знали, паничі, Де люде плачуть живучи, То ви б елегій не творили Та марне бога б не хвалили, На наші сльози сміючись (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
марно —
Марно нар. Попусту, напрасно, безъ пользы; тщетно. Літа мої молодії марно пропадають. Шевч. 43. Як марно нажив, так марно й піде. Ном. № 7213. Марно перегоріло і перетліло моє життя. Левиц. І. ум. марненько. Як батька покинеш, марненько загинеш. Лукаш. 10.
Словник української мови Грінченка