марно

МА́РНО, МА́РНЕ.

Присл. до ма́рний 1.

Якби ви знали, паничі, Де люде [люди] плачуть живучи, То ви б елегій не творили Та марне бога б не хвалили, На наші сльози сміючись (Т. Шевченко);

Надумавсь Вовк, що жить йому погано – Не з'їсть, не засне до пуття; Що вік його минає марно, Що треба кращого шукать собі життя... (Л. Глібов);

Я марно придивлявся, бажаючи впізнати здавна знайомі місця (С. Журахович);

Марно чекатимуть на Русі сім'ї загиблих – ніхто вже їх і ніколи Русі не поверне (В. Чемерис).

Значення в інших словниках

1. марно — ма́рно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. марно — див. даремно  Словник синонімів Вусика
3. марно — марне. Присл. до марний I 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. марно — (ду́рно (даре́мно, ма́рно і т. ін.)) хліб (харч) перево́дити (ї́сти). Не приносити ніякої користі. Батько й мати журяться: — Що нам з тобою, сину, робить, що ти ні до чого не дотепний?...  Фразеологічний словник української мови
5. марно — ДАРЕ́МНО (ДАРЕ́МНЕ рідше) (без сподіваних наслідків), ДАРМА́ (ДА́РМА рідше) (ДА́РМО рідше), МА́РНО (МА́РНЕ), БЕЗПЛІ́ДНО, БЕЗРЕЗУЛЬТА́ТНО, БЕЗУСПІ́ШНО, ТАК розм., ДА́РОМ розм., ЗАДА́РОМ розм., НАДАРЕ́МНО (НАДАРЕ́МНЕ) розм., ДУ́РНО розм.  Словник синонімів української мови
6. марно — Ма́рно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. марно — МА́РНО, МА́РНЕ. Присл. до ма́рний¹1. Якби ви знали, паничі, Де люде плачуть живучи, То ви б елегій не творили Та марне бога б не хвалили, На наші сльози сміючись (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
8. марно — Марно нар. Попусту, напрасно, безъ пользы; тщетно. Літа мої молодії марно пропадають. Шевч. 43. Як марно нажив, так марно й піде. Ном. № 7213. Марно перегоріло і перетліло моє життя. Левиц. І. ум. марненько. Як батька покинеш, марненько загинеш. Лукаш. 10.  Словник української мови Грінченка